Гумор та сатира. Збірка - Страница 1

К оглавлению

1

Педорине горе

…Чтобы войти в семью передовых европейских стран, Украина должна отказаться от устаревших терминов «отец» и «мать», заменив их на «родитель № 1» и «родитель № 2». Кроме того, однополые супруги должны получить возможность усыновлять и удочерять украинских детей.

З демократичної преси


Звали дівчинку Педора,
Та не в тому її горе —
Матір кликала вона.
Раптом з темного вікна,
Наче привид чи кошмар,
Дядько Єврокомісар,
А із ним ще два дядьки.
— Кіндер! Ось твої батьки!
Плаче дівчинка Педора,
Кличе маму, та на горе
Їй гукають «Вас іст дас?»
«Перший батько» — педераст,
«Другий батько» — підарас…

З циклу "Кошмари"


Мені приснився дивний сон:
Що я — дитинка, граюся в садку,
І раптом виникає Фаріон…

Блакитний кошмар


Мені аж страшно уявляти,
Що стане в рідному краю,
Коли «блакитні» ті хлоп’ята
Навчать неправильно кохатись
Вкраїну милую мою.
Як бригадир Петро, рум’яний,
Зробивши «хімію» як бля,
Піде в колготочки убраний,
В гаю чекати Василя.
А той Василь листа напише:
«Петрусю, кицю, так би з’їв
Твої порепанії ніжки…»
А жінки, жінки, горе їм!
Живуть затурканії, тихо,
Ніхто їх вже не пригорне,
А головне, а головне —
Дітей не буде з того лиха,
І обезлюдніє наш край.
Не дай нам, Господи, не дай…

Блакитний кошмар-2


Я став боятись слова «друг».
Бо стільки підорів навкруг…

Щоденник відомого


Вранці у Путіна Вови
У страшних муках померла корова.
Вдень у Діми Медведєва
Сталась глибока лічна трагедія.
Під вечір біля Спаської вежі Кремля
Розверзлась земля,
І звідти вилізла гігантська тля.
День пройшов ОК.
Заснув щасливий. Тягнибок.

Братам-публіцистам


Я написав глибокую статтю,
Що ми обрали неправильну путю.
І показав у тій статті
Народу гарнії путі.
Та ворог каже мені: "Тю!
В труні я бачив ту статтю!"
І, маючи негарне на меті,
Став кликати народ на хибнії путі.
До столу кинувсь я миттю,
І написав іще статтю.
Іще стаття! Іще стаття!
Так все життя! Так все життя!
Як Робін Гуд! Як Прометей!
І ворог слабнув від моїх статей.
І якось у одній статті
Він захлинувсь, як у смітті.
У боротьбі за світле майбуття
Найперша зброя — це стаття.

Дума про ГеМеО


Яке, пробачте люди, чмо
Придумало оте ГЕМО?
От вчора: я і кум
П’ємо, І щось таке собі їмо,
І раптом те, що ми їмо,
Заворушилось і само
До рота лізе…
— Хто ти?!
— ГМО. —
І в очі дивиться!
Не мо
Сказати, що відчув я!
А тільки глянув у трюмо —
Бліді із кумом сидимо
І щось белькочемо ледь чутно:
— МамО, кумО, не поняв я того юмО…
Тих треба гнати від керма,
Хто продає народу ГМА!

Краєвид


На березі Славути,
Як той міфічний Пан,
У «Рібоки» обутий
Сидів козак Степан.
Ковтнувши «Пепсі-коли»
І мріючи про «лав»,
Він кульку «Стиморолу»
Із рота випускав.
А поруч десь Галина,
Що в ранчо з ним жиє,
Лежить і вже годину
Гамбургера жує.
А діти рано вранці,
Іще серед імли,
Поклавши «Снікерс» в ранці,
До коледжу пішли.
Старенький дід на ганок
Виходить в кімоно,
І знов про лесбіянок
Він дивиться кіно.
А баба: «Гоу з хати!
Бо стрелю, в решті решт!»
Та дід, мов Термінатор,
Його нічим не вб’єш.
А в полі і в кошарі
Стоїть такий прогрес!
І віялки «Ферарі»,
І трактор «Мерседес»!
На фермі повне диво:
Плямастий бик Пірат
Вдягнув презерватива,
Щоб не було телят.
Собаки брешуть «інгліш»,
Коти нявчать: «бай-бай»,
І все, що оком вгледіш,
То те є рідний край.
І мають все досхочу
І Канів, і Хорол,
І всяк жує та смокче
Той м’ятний «Стиморол».
Летять кулькові зграї
Туди, де між дібров,
Як «Пепсі» виграває
Газований Дніпро.

Плач за Жераром

Як відомо, зірка французького кіно Жерар Депардьє став російським громадянином. Свій дивний вчинок він пояснив любов’ю до Росії, її культури та низьких податків. Така поведінка актора глибоко вразила справжніх патріотів України…



Ой, ти бідний та нещасний Депардьє!
Ти скажи, у тебе розум трохи є?
І куди тебе, Жерарчику, несе?
Чи ти на ніч обчитався де Мюсе?
Чи у Сені наковтався ти води?
Ну, куди ти преш, куди «ву пре», куди?
Що тобі намазано — «Москва»?
В тебе, дупа, «міль пардон», то голова.
Любить Пушкіна й Тургенєва воно.
Так вони ж там не живуть уже давно!
1