Гумор та сатира. Збірка - Страница 11

Ну, за що дістали?
В нас нова програма,
Хоч би почитали!
- І читать не хочу,
І дивитись гидко!
В мене сині ночі,
В мене жовті квітки.
— Хто ж вам, наша мати,
Вкаже путь-дорогу?
— Та піду сапати
І молитись Богу.
— От від того, неню,
Справи наші кепські.
Ох, ви неписьменні,
Ох, неєвропейські…

Байка про блоху, антилопу та недосконалість Езопа

Одна маленькая комашка —
Та, що нагліша од усіх комах,
Тримала в лісі "дах".
А щоб простіше —
"Держала кришу".
І як наїде хтось на зайчика
Чи мишу,
Комашка та його попише.
Такий собі новий "васалітет" —
Одержує блоха-авторитет
З клієнта мито,
І вже в того не так
Тремтять копита.
Хоча бувало,
Правда з похмілля,
Комашка та крута
Безвинне виріже теля
Або полапає заміжню Антилопу,
Та ліс той був далеко не Європа,
І там сто літ не мали гадок
Хоч про який-небудь порядок,
Та й всякий метод
Має певний брак,
Тож вирішили: хай хоч буде так!
І скоро вже не тільки баранці,
А й лісові отці
Пішли ховатись за блошину спину,
Наприклад, пишуть із Мінфіну:
"Пахане-пане,
Звертаємось до вас
Як патріота.
До нас прийшла зневажливая нота
Від Данії, країна є така,
Вона на ліс наш порчу напуска".

— Ах ви козли, шнурки! Чого мовчали?
Чого мені раніш не наступали?
Я падлой буду, Родіну спасу,
І Данію ту на фіг рознесу,
Особєнно за кореша Гамлєта!
Ракету мнє! Ракету!

Читач мій любий, стоп.
Мене дістав Езоп.
Пишу про звірів я,
Пітніючи з натуги.
І так всім ясно, що кругом
Одні бандюги,
Пахани, та бугри, та шайки.
А ми як зайчики
От із цієї байки…

Уряд і криза

Уряд
З’явилась, наглая, без візи
Та хазяйнуєш, мов «цабе».
Ми зневажаєм тебе, кризо!
Ми всі засуджуєм тебе!
Ну, це ж на голову не лізе:
Такий прорив! Такий врожай!
І раптом ти приперлась, кризо,
Згинь, клята, і не заважай!
Криза (нахабно)
Які ми ніжнії хлоп’ята!
Я не в’їжджаю, в чому річ.
Чи вам пургу на кризу гнати?
Ви ставте кризі могорич.
Якби не я, прийшла б розплата
І за прорив, і за бардак.
А тут виходить — з краю хата,
Якщо в прориві щось не так.
Уряд
Все! Розпаковуєм валізи!
Розслабтесь, суд, народ, СБ.
Ми поважаєм тебе, кризо,
Ми ніжно любимо тебе!

Сказка о неудалом судье Родионе, газовой принцессе и великой тайне украинского правосудия

Сказку слышал я в народе,
Расскажу вам, не тая…
Жил на свете мальчик Родя,
Нынче — в Киеве судья.
С малых лет любил законы,
Всех судил, мол, брал, не брал?
С Барби скучно Родиону,
Он с Фемидою играл.
Чуть подрос — пошли процессы,
И под вечер как-то раз
Привели к нему Принцессу,
Говорят: «Суди за газ!».
Дело ясное, простое,
Но не стало вдруг житья —
Он её статьёй, статьёю,
Не берёт её статья!
Лишь русалкою хохочет,
И глаза как чёрный пруд,
Встать не хочет, ну, короче,
Обижает тётя суд.
А потом пошли подколы,
Родя наш повесил нос,
То бросает в жар, то в холод,
А в душе горит вопрос!
Может, тайная в ней сила?
Может, где-то есть рука?
Что косой так подкосила,
И не страшен ей УК.
И вполне определённо
Вспоминать он стал с тех пор
Тёзку, тоже Родиона,
И старушку, и топор…
Ночь. Поникнув головою
С первым проблеском седин,
Вышел в поле правовое
Он без мантии, один.
В темноте пробрался лесом,
Глядь! Не врубится никак:
Замок той стоит Принцессы,
Крайне странный особняк.
С виду так, хрущёвка вроде
Для лесных бомжей, ежей,
Но ведут под землю Родю
Вниз тринадцать этажей!
Всюду золото и мрамор,
И колонны… у окна
Родя замер. Мама! Мамо!
За окном Она! Вона!
В мрачном, тёмном подземелье
Что-то варит на огне,
И помешивает зелье,
Тень мандата на стене.
Вот она, прищурясь глазом,
Льёт «Шанель», в котёл «Виттон»,
И баллон с российским газом,
Весь трепещет Родион!
Видит он, как тётя-бяка
Та, что прячется в лесу,
Тайным зельем, тайным лаком
Мажет имидж и косу.
И взлетает среди дыма,
Подаёт совиный крик.
Поведенье подсудимой
Родя в этот миг постиг!
Вот, в чём сила этой тёти!
А она, сверкнув лицом,
Развернулась и в полёте
За судьёй спешит, мальцом!
Наш герой рванул рубаху,
Вновь как лист затрепетал,
И статью её со страху
Сорок раз пролепетал.
Всё исчезло! Снова в поле
Он стоял как юный дуб.
Перед ним — избушка что ли?
То ли ветхий, древний сруб?
И выходит к правоведу
Старец, согнутый в дугу:
— Знаю, Родя, твои беды,