Гумор та сатира. Збірка - Страница 17

Міцні як воли, горді мов орли,
Свідомі, працьовиті та завзяті,
Різноманітні збоченці жили.
А потім геї, десять чи п'ятнадцять,
(У них в районі був місцевий клюб)
До мене сильно стали залицяться,
Бо з’ясувалось, що я хлопцям люб.
І я тікав, тікав, хоча второпав,
Що досягли ми світлої мети,
Що і у нас нарешті тут Європа…
От, тільки б встигнути від підорів втекти!

Теперь самое время обратиться к любовной лирике. Она обширна, и я надеюсь, в будущем публиковать лучшие её образцы. Ещё раз отмечу: то, что выше было названо «отпечаток местного менталитета» в любовной лирике присутствует постоянно. Образы прошлого, военнослужащие вермахта, словом, все те, кому так любят ставить изваяния на малой родине поэта, неизменно вплетаются в ткань самых интимных стихотворений. Такая зацикленность на одних и тех же исторических коллизиях говорит, с одной стороны, о крайнем заужении (и даже искривлении) сознания, но с другой стороны, вновь доказывает, что подлинный талант способен преобразить любую, даже самую мерзкую реальность.

ЩАСЛИВИЙ ДЕНЬ
Світило сонце, гомоніли кури,
У платті білому спускалась ти у льох.
І було радісно на серці в нас обох,
Неначе грамоту нам дав штандартенфюрер.

Часто встречается у поэта и образ «схрона». Для него это символ защиты, укрытия от враждебного мира. И в то же время, символ уюта, тепла, любовной уединённости. Вот два начала недописаного стихотворения:

Я цілував твої долоні,
В них було тепло наче в схроні…

И более смелый вариант:

Я цілував тебе у скроні,
В твоїх обіймах наче в схроні…

Однако настоящий патриот, близкий по взглядам Степану Галю и его однопартийцам, может любить не всякую женщину. Но лишь проверенную в идейном и расовом смысле.

ЗРАДА
Один побратим
Мав інтим
З жінкою з Рязані.
І усі львівські пані
Були принижені тим.
Ну, зібралась
Побратимська Рада
І винесла вирок:
За расову зраду,
За невірність нації
Піддати його
Сексуальній депортації.
Тобто вислать в Рязань.
Хай живе там серед Ань,
Тань і Мань.
Хтось нам скаже:
«Покарання суворе».
Так заслужив же, потвора!

Естественно, такая идейная и партийная ограниченность иногда вредит. Поэт, чей внутренний мир переполнен символами и образами прошлого, перестаёт замечать окружающую действительность.

Краса на березі. Вже ранок наступа,
У воду чоловік якийсь упав,
І потопав, і утопав…
А хвилі наче вояки УПА!
Неначе «Нахтігаль» у Львів вступа!
А де ж той чоловік,
Що тут так гарно утопав?
Кудись пропав…

Даже в стихах для детей (а такие иногда встречаются) Степан Галь остаётся верен партийной платформе. Об этом говорит небольшой отрывок из детской драматической сказки.

ЯЛИНКА У ЛЬВОВІ
ДІД МОРОЗ. Приніс я файні гостинці
Дітям-українцям!
СНІГУРОНЬКА. А дітям-москаликам —
Дірку від рогалика!
ДІД МОРОЗ. Дехто скаже, це жлобство —
Наша національна властивість.
СНІГУРОНЬКА. Ні, діти! Це глибока
Історична справедливість!

А тепер, как и обещали, вернёмся к образу немецкого рейхсканцлера. Вероятно, ночные беседы с ним (или тем, кто является под его личиной) стали обычной практикой поэта.

Мені приснився Гітлер серед ночі,
І так зажурливо дивився він у очі,
Неначе плакав та кричав від болю:
«Чому нема моїх портретів в школі?
Чому не бачу я «Майн кампф»
В руках у молодих?
Багато ж там корисного для них!
Чому мій лєпший кореш Геббель і понині
Не ходить у героях в Україні?»
І стільки у словах його
Було печалю та докору,
Що я від жалю
За вусики його посмикав і сказав:
«Тримайся, Адіку, вже скоро».

Как уже говорилось, из-за трудного почерка автора пока не удалось прочесть всю героическую поэму «Роман Гудима». И всё же общий замысел постепенно вырисовывается. В центре произведения — эпический герой. Своего рода львовский Робин Гуд. В его поведении и характере причудливо переплелись разбойники Шиллера, народные герои вроде Олексы Довбуша и «Неуловимые мстители» из нашего пионерского детства. Вот, как в описании поэта, его любимый атаман Гудыма обходится с теми, кто неправедно разбогател за счёт украинского народа:

Нечесні пики! Товсті карки!
З мішками народного добра
Стоять понурені донецькі олігархи.
Між ними походжає пан Роман,
Уславлений Гудима-отаман!
В донецьких він мішечки відбира,
Та ще й по пиці їх лупцює хвацько,
І віддає увесь той скарб,
Усе народне те багатство
Чарівним олігархам прикарпатським!

В рукописи последнее слово написано с исправлениями. Возможно, там было «закарпатським». Но по-моему, это не существенно.

А вот, и снова знакомая тема. Любимая женщина должна быть близка идеологически и национально. И партия имеет право отслеживать расовую чистоту в личной жизни своих членов. Эта глава в поэме «Роман Гудима» названа «Нічний патруль». Вначале я подумал о влиянии Блока и его «Двенадцати» (там ведь тоже в основе сюжета ночное патрулирование), но потом отказался от этой версии — не мог Степан Галь вдохновляться стихами человека, написавшего: «О, Русь моя! Жена моя!». В общем, ночь, улица, украинский Пьемонт…