Гумор та сатира. Збірка - Страница 4

К оглавлению

4
Лякатись поки що не варто,
А хто злякався, то є лох.
Тепер вітаю переможців.
(Як в нас радіє «Нахтігаль»!)
Героям слава! Слава хлопцям!
Ваш дух міцний неначе сталь.
До речі, духів тут багато,
Що стережуть нас мов зека.
Так їм, потворам волохатим,
Вся ваша партія близька.
Програму поділяють, гади,
Бо з вами спільна в них мета.
Лише всього одну пораду
Звеліли вставити в листа.
Як опануєте трибуну,
Не починайте з «москаля».
Заграйте на шляхетних струнах:
«Ля-ля, Європа, тополя,
Культура гине, вмерла ненька…».
І тої пхаючи мури,
Міркуйте нишком, потихеньку,
Де вам поставить табори.
Я можу надіслати дані.
В Яру, наприклад, саме то.
Чи перший табір на Майдані —
Там влізти може тисяч сто.
Як позбираєте за дротом
Агентів клятої Москви,
І піде виховна робота,
Не переймайтесь тільки ви,
Якщо агентів буде море,
Чи навіть буде весь народ.
Не ваше то — народне горе,
Виводьте ворога «в расход».
Народить бидла ще природа…
А зараз прямо і в лице
Свідомим виборцям, свободним
Скажу іще одне слівце.
Моя найтитульніша з націй!
Скінчиться укрів славна путь,
Я перепрошую, у ср…ці,
Якщо синки мої ведуть.
Хоча для вас то санаторій,
Бо інше місце вас чека.
Там стогнуть ненавистю хворі,
Там заздрість чорна мов ріка,
Від злого жлобства тяжко дихать
І чути «швайн» і «рус капут».
Отут, рідненькі, як на лихо,
Вам бути, осьдечки, отут!
Де я пишу свої вітання,
Де вбивця брата, кат дітей…
Листа кінчаю, пани й пані,
Он кличе шеф, ауфвідерзеен.
Бо шеф у нас такий вже клятий,
Від люті аж не їсть, не п’є.
Він силу дав моїм солдатам
І вашим теж орлам дає.
Це він придумав незалежність,
Задля гризні, задля біди.
А сам сміється, стерво, й стежить,
Щоб ви потрапили сюди.
Якби ви знали тую муку,
Що він вчиняє кожен час!
А втім, дізнаєтесь, розлука,
Як пісня каже: нє для нас.
«А нам за що оті тортури?» —
Спитають титульні дядьки.
А за трипільськую культуру,
За те, що ладні залюбки
Хазяйський чобіт цілувати
Заради сала і ковбас,
За те, що холуї та кати
Замість ікон тепер у вас.
І за тупе голосування,
За радість, як сусід скона…
Ні! Ще скажу! Скажу останнє,
Хай буде мука ще одна!
Мені усю вашу країну,
Де знову заволають «хайль»,
Вишневу, тиху Україну,
Мені чомусь її так жаль!
Мені, собаці й кровожеру,
Шкода Дніпра, шкода Карпат,
Бо там гуляє, майне герн,
Вже не народ — електорат,
Що обираючи до Ради,
Обрав ганебнішу із доль.
Прощайте, ви, нащадки зради.
Вас знаважаючий Адольф.
P.S. Просити хочу всю жорстоку,
Лукаву, сатанинську рать,
Ваших вождів червонооких
Поблизу тут не поселять.
Бо в нас не цирк, тут запах крові
І сморід від бісових крил.
І бачить клоунів зі Львова —
Це кара буде вище сил.

Юдо-богатырь


Стрелы блещут за спиною,
Топчет конь степную ширь.
Это скачет Рабинович,
Славный русский богатырь.
Шапка золотом расшита,
Меч горит как бирюза.
Для отчизны он — защита,
Для обидчиков — гроза.
Выйдет в поле — жнет и пашет.
В город выйдет — там народ:
«Рабинович! Хлеба! Каши!»
Всех накормит, всем нальет.
А потом, присев в сторонке,
Для сирот и бедноты
Отливает он коронки,
Ставит зубы и мосты.
Но сограждане упорны,
Не смотря на славный труд,
Все равно «жидовской мордой»
Рабиновича зовут.

Фараон і Фаріон (єгипетська байка)


Зустрілись якось
Фараон і Фаріон.
— Як звуть тебе, — питає Фаріон.
— Тутанхамон.
— Виходить, не тутешній…
— А хто ж тобі, сердешний,
Таке не українське дав ім’я?
Судила б я отих дуреп!
В дитинстві звався як?
— Аменхотеп.
Тут зовсім Фаріон скривило,
Неначе сир вона російський з’їла.
І каже: «Милий,
З таким ім’ям пливи до Нілу!
У справжніх фараонів, любий пан,
Імен є тільки два: Роман або Степан.
Закінчу байку без моралі —
Якби ту кралю
Занести до якоїсь піраміди,
Поставити почесну варту, гіда,
Нехай її вартують чи лікують,
Як скарб національний демонструють,
А потім хай гарненько замурують
Усі щилинки виходи та входи,
Щоб «львівська мумія»
Не вийшла на «Свободу».

Туга патріота


Ох, тяжко бачить, як злодюги
Грабують Неньку дні і ночі!
Грошей та їдла в них досхочу,
Будують дачі — першу, другу,
Дівок гребуть мов супермени.
Нестерпно бачить,
Що творять з тобою, Нене,
А головне — без мене!

Кошмар


Мені приснився дивний сон,
Що їсть мацу УНА-УНСО…

Відкриття

4