Гумор та сатира. Збірка - Страница 7

Що скажете ви Господу Христу?»
Мовчав Господар, як могутня скеля,
А всі навкруг збудились до межі:
— До чого вже той Бог? Та що він меле?
Нам вигадки до лампочки на стелі,
Хто має щось конкретне — той кажи!
І знизу, з гущі пролунало слово:
— Як будуть ще п’ять президентських літ,
Прийдуть нові і гроші, і обнови.
І він всміхнувся ледь! А потім знову!
І нам на голови посипався граніт.
Та хмара темная закрила хмарочоси,
І місце, де той велетень стояв.
А ми гадали і гадаєм досі,
Він, справді, посміхнувсь чи нам здалося?
І я, і тисячі таких лохів, як я…

Гімн євротуману

Знову курви брешуть,
Тільки нас не нудить,
Ось приїде Ештон,
Ештон нас розсудить.
Дике в нас минуле,
Темні та неситі,
Ось приїде Нуланд,
Нуланд нас просвітить.
Правди ж взяти ніде,
І белькочуть жаби.
Нам учитель — під. р
Та ті евробаби.
Проковтнем поради
Та підем до ями,
Із піснями, стадом,
Знову холуями.
Перші на планеті
(Не журися, Хмелю)
Прибирач в клозеті,
М’ясо для борделю.
Хрест і Володимир —
Геть усе забудем,
Нам не треба віри,
Нам святі — іуди.
Що смерділи в схроні
Та стріляли в спину,
Та стріляли в скроню
Жінці та дитині.
Гоголь, Русь, Полтава,
Замість світла — злоба,
Замість «Богу слава» —
Чорне царство жлоба.
Русский мир — нам ворог,
Принесе нещастя,
Будем жити скоро
В Європедерастії.
Голод у тридцятих…
Нині — нове горе,
Україну-мати
Косить жлобомором.

Розмова товаришки Ірини з товаришем Леніним

«…Степан Бандера! Одного разу в мене було враження, що я сиджу в нього на колінах, і він мене гойдає»

***

«…Начебто була я членом КПРС. Кажу вам, плебеї і лакеї, московські прихвосні, регіональні найманці! НІ! Тим за кого ви намагаєтеся мене видавати, ніколи не була»

(з фантазій відомого українського парламентарія)

Вечір надходить, втомилася Неня,
Рідна земля засина, мов дитя,
Двоє під ковдрою — Іра та Ленін
(Фотка маленька колишнього вождя).
Іра ліхтариком світить у темряві,
Вусики рідні, борідка руда,
Ленін примружено дивиться, геній,
Слуха, як жінка йому доклада:
— Любий Ілліч, якби тільки ви знали,
Як же набрид мені той «Свербибок»!
Як же я хочу розрить у підвалі
Мій червоненький партійний квиток,
Знову на з’їзді стрічать піонерію,
Знову співати про КПРС…
Тільки не можу, бо маю в Бандері я
Чисто практический свой интерес.
І хай плебеї там пишуть — не чесна я,
Зрадила вас, ідеали Кремля.
Просто змінились партійні інвестори,
В тому суть часу, все інше — «ля-ля».
Ви, як раніше, для мене єдиний,
Бачила вчора я вас у ві сні,
Як ви гойдали мене на колінах!
Як було гарно, солодко мені…
Милий, коханий товаришу Ленін,
Ну, роздобудьте ви трохи бабла!
Прапор червоний піднімем над Ненею,
Я б вам як Крупська, як мати була.
Про комунізм я б усюди всім парила,
Вашим ідеям навчала дітей,
Потім мій бюст на Майдані ушкварили б,
Потім лягла би до вас в мавзолей…
Мрії мої знаєш ти, Володимире,
І оця ковдра, можливо, хіба.
Зранку піду, тіпа, із побратимами
Всюди горлати, волати: «Ганьба!»,
Знов зображати народне піднесення,
Знову брехать, що Європа чека…
Слава героям! Пробач, мій ріднесенький,
Леніну слава і слава ЧК!

Вдячний лист киян революційним гостям столиці

Вдячні мешканці столиці,
Голова хоча й гуде,
Низько хочем уклониться
Галичанам і т. д.
Несвідомі були, звісно,
Ми усе своє життя —
Прибирати звикли місто,
В урну кидати сміття.
Київ був нам наче мати,
І уміли ми ледь-ледь
Біля пам’ятників сцяти
І кричати «Банду геть!».
Вуйки любі! Пані й пани,
Ваш приїзд, ваш славний рух
Революції, майдану
Нам приніс натхнення дух!
Дух зневаги до «гаранту»,
Дух, що в носі аж дере.
Будем рік дезодорантом
Поливать оте амбре.
Все! Візит ваш дуже вдалий
Вже кінчається, мабуть,
Поламали, розібрали,
Малювали та наклали,
А теперь пора вам в путь!
Повертайтеся додому,
Хай отам дограє кров,
А шахтарик несвідомий
Годувать вас буде знов.
Ми, кияни, теж з любов’ю
Вам пришлемо на харчі
А шмаркач якийсь у Львові
Буде лаять нас та вчить.
Бо така у нас турбота
В історичний даний час.
Стоп! А що, як у Европу
Ви пропхаєтесь без нас?
І в столиці європейські
Принесете свій бедлам,
Щоб їм, падлам євро-гейським,
Було солодко як нам…
Позбираєм пляшки з «Фанти»,
Що лишають рогулі,
І синам накажем зранку:
«Ой, не йдіть в кафе, до банку,
А, узявши «Comet», вантуз,
Всю оту горласту банду,
Всю оту нахабну банду