Гумор та сатира. Збірка - Страница 9

— Алло…
— Хелло!
— А де Павло?
— Це я, село!
— Як там бабло?
— Як і було.
— Так, може, купиш Раду і табло?
— Мені обло…(часті гудки)

Криза

Купила мама коника,
А коник без ноги —
Пролізли в економіку
Вкраїни вороги.

Казка про трьох царівен та підступну лупу

Лупа — перхоть (русск.).

Енциклопедичний словник

В країні, де гривні
За гроші були,
Три юні царівни
У замку жили.
Три ніжні, мов кали,
Та доля сліпа:
Дівчаток спіткала
Жорстока Лупа.
Найстарша за мило
Взялась, та дарма —
Від мила могила
Її обійма.
Середня в шампунь
Вітчизняний лягла,
І, біла як лунь,
Ніжки теж простягла.
А третю, негорду,
Минула труна,
Бо з "Хедом енд Шолдерсом"
Дружить вона.
Волосся в спокої,
Мов пір'я у пав.
Та разом з лупою
І мозок пропав.
Чи піною змило?
Чи інша біда:
Його розчинила
Духмяна вода?
Тож, якості хочеш,
Пильнуй кожну мить,
Щоб розум дівочий
Навіки не змить.

Культурна революція, або Лист до гаранта конституції

На останньому засіданні РНБОУ лідер держави використав несподіване для батька нації слово «ж.па».

Шановний президенте, браво!
Я вперше вам гукаю: «ТАК!»
Не збагатили ви державу,
Та мову збагатили як!
Ми слово те, мов малі діти,
Шептали нишком стільки літ!
Тепер воно в устах еліти
Лунає вільно на весь світ!
Колись — шпана, бидлота різна,
Тепер — його в палаці гнуть.
І я цей сплеск демократизму
Уславить хочу і збагнуть!
Гаранте! Що це? Шир натури?
В скрутний ви показали час?
Або трипільськая культура
Зненацька вилізла із вас?
А, може, біла, наче крейда,
Мов привид, тиха та стара,
З’явилась тінь Зігмунда Фрейда
І ходить берегом Дніпра?
Так! Підсвідомість вийшла чиста!
Таке сказати ви змогли,
Бо мали на увазі місце,
Куди усіх нас завели.
Про слово те скажу вам більше,
Не просто тілом є воно,
Це орган рішень наймудріших,
Що нам спуска РНБО.
І відчуття прийшло вам точне
В ту красномовну, славну мить,
Що всій бригаді в п’яту точку
Вкраїна може загатить.
Кінчаю віршик свій і лист я,
І ще дозвольте «на коня»:
Яка «європа» буде в біса,
Коли іде така гризня?
Чужих злодюг дурні холопи,
Знов будем жити, любий пан,
Усі в глибокій НЕЄВРОПІ,
Допоки ви у нас гарант!

Сумний кобзар

Ой, кувала зозуленька
Коло Віктора хати…
— Скільки ж мені на Банковій
Та іще панувати?

Як почала зозуленька,
Так від ранку до ранку
Все ку-ку та ку-ку йому,
І приємно Гаранту.

Бо забув, що та пташечка,
Що кує так незвично —
«України» від «Нашої»
Сувенір механічний.

Цяця ще помаранчева,
Хоч кує про минуле.
Завели на Майданчику,
А вимкнуть забули…

Дума про Оверка

Доля — не цукерка,
Є жахливi митi…
Парубок Оверко
Жив собi на свiтi.

У просторiй хатi
Жив би собi гоже,
Та не дали клятi
Москалi ворожi.

Пробирався гаєм
До дiвчини нишком,
А в дiвчини Галi
Вже москаль у лiжку.

Примостилось суче,
Аж слину ковтає,
Та й дiвчину мучить —
Пушкiна читає.

Похмарнiв хлопчина,
Тiльки й крикнув: «Кате!»
Та й пiшов, пiд тином
Став скарбiв шукати.

Риє, аж посинiв.
Вирив, збивши пальцi,
А в порожнiй скринi —
Екскремент москальський.

Серцем напiвмертвий
Вiд ганьби та болю
В Африку Оверко
Втiк з лихої долi.

А в країнi дальнiй,
Боже ж ти мiй милий!
Москалi на пальмах,
Мов отi горили!

Зараз у лiкарнi
Хлопцю колять дози,
Щоб картин примарних
Мiг позбутись мозок.

Лiкар капловухий
Так сказав: «Юначе,
Зранку пить сивуху —
Ще й не те побачиш».

От таке то, браття,
Мав Оверко силу,
Та його проклятi
Москалi згубили.

Міраж

Отак подивишся здаля
На москаля
І ніби справді він — людина
Іде собі, мов сиротина,
Очима — блим,
Губами — плям,
І десь трапляється хвилина —
Його буває навіть жаль,
А ближче підійдеш —
МОСКАЛЬ!!!

Дума про кума

Господь сидить і дума:
«Дарма зробив я кума!»

Людина року

Два дні, як від корита,
А кажуть, що еліта…

Рідна мова

Кажуть люди, що не файно
Розкрадать державне мáйно.
Знаю: правильно — майнó.